Шановні учасники Форуму!
Дорогі гості столиці України, стародавнього Києва!
З величезним задоволенням вітаю Вас від імені Уряду України з початком Європейського освітнього Форуму «Школа ХХІ століття».
Ми вдячні керівництву Ради Європи і за проведення Форуму в Києві, і за його тематичну спрямованість.
Думаю, всім зрозуміло, що живемо ми як і раніше по-сусідськи, але вже в одному великому домі. Хочете, називайте це глобалізацією, хочете інтеграцією, але, по-суті, Європа сьогодні - це наш спільний Дім.
А в кожному домі про кого найбільше дбають? Звичайно, про дітей.
Ми щиро вітаємо те, що Ви, керівники освіти країн Європи, зібралися обговорювати, як і чому вчити наших дітей в глобальному, мінливому світі третього тисячоліття.
Процес інтеграції європейської освіти розпочався з університетів. Можливо, це і правильно, бо не так вже й складно. Болонський процес відбувся і розвивається.
Набирає обертів інтеграція професійно-технічної освіти. Міграція робочої сили вимагає загальних стандартів у навчанні професіям. Так званий Туринський протокол теж визначив основні параметри європейської інтеграції профтехосвіти.
Який наступний крок? Звичайно, школа. Це, безумовно, найважливіший, але і найскладніший крок.
Національні системи загальноосвітньої школи мають величезні відмінності. Навчальні програми, підручники, технології, підготовка вчителів, звичайно, різні. Ці системи складалися століттями. І нехай розвиваються. Але напевно, розвиваються, поєднуючи традиційні цінності і потреби постіндустріального суспільства.
На порядку денному нові питання: як забезпечити всім дітям Європи рівні можливості в навчанні? Як виховати в них почуття поваги до інших культур, прищепити ідеологію толерантності? Як зберегти фізичне здоров'я дітей, занурених у «високу напругу» інформаційного суспільства?
Як максимально використовувати фантастичні можливості інформаційно-комунікаційних технологій для навчання обдарованих дітей та дітей з особливими потребами?
Треба навчити дітей інших мов, треба перевчити вчителів та багато іншого.
Важливо дати можливість дітям спілкуватися, разом вести науковий пошук, весело відпочивати, пізнавати традиційну культуру своїх та інших країн, допомагати старшим, берегти природу.
І в жодному разі не можна втягувати молоде покоління в політичні чвари, націоналістичні розбирання, розпалювати затихаючі конфлікти.
Ми в Україні все це дуже добре знаємо. Так склалася наша історія. Ось у ці дні виповнюється 70 років трагедії Бабиного Яру в Києві, коли фашисти розстріляли понад ста тисяч євреїв і військовополонених.
Звичайно, нам дуже хочеться побільше розповісти про свою країну, її культуру, історію, традиції. До речі, нашій українській школі більше тисячі років. Першу відкрив у Києві князь Володимир ще в 988 році.
Ми підготували для Вас матеріал з історії освіти в Україні і сподіваємося, що Вам це буде цікаво.
Знаю, що київські школярі запросили багатьох з вас до себе в гості. Вони це зробили щиро. Чому? Кожна з 540 шкіл у Києві має школу-партнера як мінімум в одній європейській країні. Деякі мають і в десятьох країнах. До речі, в Києві вже 10 років всі школярі вчать іноземну мову з 1-го класу, так що проблем із спілкуванням не буде. А навчають у цілому 38 іноземних мов.
Рік тому ми почали дуже серйозні і глибокі реформи в освіті України. Наш Міністр освіти, Дмитро Табачник, розповість про них докладно.
Уряд і Президент найрішучішим чином зобов'язали владу на місцях зайнятися дошкільною освітою, вийти на лідируючі позиції у використанні ІКТ, відродити славу фізико-математичного, інженерного освіти, і багато іншого.
Упевнений, що все у нас вийде.
Вчитися, причому, як кажуть у Європі, «протягом життя» - це наш генетичний код українців. Бути не гірше сусідів - основа нашого менталітету. І мету ми теж визначили! Ми жили і будемо жити в Європі, навчаючись всього кращого і передаючи все краще, що є у нас.
Хороших і сміливих вам ідей, плідних домовленостей. І нехай київські ініціативи стануть новою сторінкою в історії освіти Європи.
Дякуємо за увагу! Бажаю вам усього найкращого.
Джерело: kmu.gov.ua
