Автор - Кузьмінська О.Г.
Анотація. Матеріали статті присвячені огляду тенденцій організації науково-комунікаційної діяльності в Інтернеті; описано умови та ресурси дисемінації досвіду проектної діяльності в рамках конкурсу «Успішний проект»; подано класифікацію основних типів навчальних проектів; наведено приклади інструментів онлайн комунікації.
Ключові слова: дисемінація, проектна діяльність, науково-комунікаційна діяльність, Інтернет-технології, соціальна мережа
Сучасне суспільство має різні назви: інформаційне, мережне, суспільство глобальної компетентності тощо. Але так чи інакше, ми живемо в суспільстві, що базується на знаннях (кnowledge society) і є свідками того, як масове виробництво і розповсюдження знань, використання засобів роботи з інформаційними даними „обіцяє” змінити його за історично короткий період. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як потужних інструментів для роботи з інформаційними даними та знаннями суттєво прискорює такі зміни.
На шляху до розбудови суспільства знань Україна, яка має історично потужні наукові школи, навчальні й науково-дослідні установи та високий інтелектуальний потенціал, потребує інтелектуального забезпечення у всіх сферах життя людини, суспільства, економіки, держави з огляду на світові тенденції. Освіта й наука — надзвичайно важливі інструменти суспільної трансформації. Комунікація між ученими прискорює продукування та поширення нових знань. Разом з тим, суспільство знань висуває до громадян нові вимоги, що одержали назву навичок ХХІ століття [5], а цифрове середовище спричинює суттєві зміни, зокрема щодо способів взаємодії: соціальної, освітньої, наукової. Нормою сьогодення стає мобільність та співробітництво, що об’єднує фахівців з різних установ та організацій, міст та країн і в свою чергу призводить до утворення нових комунікацій та продукування знання. З іншого боку зростання обсягів наукових відомостей та знань потребує їх систематизації, класифікації та вільного доступу. Таким чином становлення суспільства знань та розвиток ІКТ може призвести до переструктурування системи наукової та освітньої комунікації, в першу чергу завдяки неформальним контактам та мережним характеристикам.
Фактор Інтернету впливає на соціальну організацію науки та форми продукування та поширення знання через інтеграцію галузей знань, модифікацію тем досліджень та розвиток нових наукових напрямів. Одночасно спостерігається й розвиток неформальної комунікації. Комп’ютерна мережна комунікація – це засіб для організації ефективної асинхронної та синхронної (Інтернет-конференції, вебінари) комунікації, оскільки наука розвивається не лише тому, що вчені експериментують, але й тому, що вони обговорюють експерименти, одержують зворотній зв'язок від споживачів знань, контрольних груп, наприклад, при проведенні педагогічних експериментів[1], тощо.
Пошук шляхів інтелектуалізації та ефективного застосування ІКТ задля інноваційного розвитку сучасної освіти є предметом численних наукових дискусій та експериментів. Інновації в освіті передбачають створення нових зразків педагогічної діяльності, здатної підняти діяльність педагога на якісно новий рівень задля підвищення результатів навчальної діяльності учнів (студенів). Виходячи із визначення поняття інновація, передбачаємо, що поширенню підлягає досвід, що спричинює цілеспрямовані (у напряму формування в учасників освітнього процесу навичок ХХІ сторіття) зміни в освітньому середовищі. Разом з тим, хоча поширення відповідає суті інновації, як правило, та чи інша інноваційна практика достатньо автономна й самодостатня, а тому замкнена. Часткове вирішення цієї проблеми представництво корпорації Intel в Україні бачить у дисемінації [4] педагогічного досвіду шляхом організації та проведення щорічного конкурсу „Успішний проект” (рис. 1).
Рис. 1 – Головна сторінка сайту конкурсу „Успішний проект”
Однією з умов дисемінації – процесу донесення інноваційного педагогічного досвіду до цільової аудиторії є професійне співтовариство, яке створює канали дисемінації[2]:
- інформаційні – створення сайтів [6], блогів, канали Rss (Рис.2, 1) тощо;
- комунікаційні – налагодження комунікацій, створення соціальних співтовариств (Рис. 2, 2) та мереж;
- навчальні – організація навчальних семінарів (Рис. 2, 3), курсів, вебінарів, програм та проектів;
- експертні – оцінювання та підтримка (Рис. 2, 4) учасників процесу дисемінації.
Рис. 2 – Головна сторінка офіційного сайту програми Intel® Навчання для майбутнього
Діяльність корпорації Intel в Україні у процесі дисемінації спрямована на реалізацію архітектурної функції, тобто формування дисемінаційної мережі задля:
- локалізації досвіду – опис досвіду у форматі, що дозволяє одержати відомості щодо інноваційних ідей та способів зміни педагогічної практики;
- мультиплікації досвіду – заходи та діяльність щодо проектування та конструювання спільноти практики для адаптації досвіду та його впровадження у масову практику;
- консультування суб’єктів інноваційного досвіду – надання їм методичної допомоги у технологізації узагальнення та представлення досвіду.
Під мережею розуміємо можливість безпосереднього чи опосередкованого встановлення контактів (зв’язків) змісту, форм, методів і т.і. між всіма суб’єктами дисемінаційного процесу з метою одержання передбачуваних результатів – набуття учнями (студентами) навичок ХХІ століття, необхідної умови ефективної самореалізації у суспільстві знань.
Мережу дисемінації[3] можна розглядати і як мережу наукову, і як різновид соціальних мереж [7]. Хоча дослідження такого явища, як соціальна мережа, мають більше ніж вікову історію, зміст поняття в науковому середовищі остаточно не визначено. Інтернет спрямував розвиток соціальних мереж на якісно новий рівень — стрімкий розвиток Інтернет-технологій призвів до зовсім іншого сприйняття оточуючої реальності й людської діяльності.
Сучасний веб-сервіс має вирішувати наступні питання, щоб забезпечити потреби реальної наукової мережі:
- самопрезентація (профіль, блог тощо);
- комунікація (внутрішня пошта, коментарі, передплати, rss тощо);
- кооперація (груповий блог, вікі тощо);
- соціалізація (дружні зв’язки).
Водночас ці фактори зумовлюють створення неформальних наукових мереж. Виникає таке явище як „незримий коледж” [3]. Мережу, створену в рамках конкурсу „Успішний проект” можна віднести до такого типу мереж. Наведемо аргументи на підтвердження цього припущення.
- Забезпечення потреб наукової мережі
- для реєстрації учасників конкурсу (проектів та їх авторів) створено сайт конкурсу [6], а також передбачена саморезентація керівників проекту шляхом заповнення персональної сторінки у вікі-середовищі (рис. 3); ведення блогу як щоденника проекту є доцільним і рекомендованим, але за чинних умов конкурсу не обов’язковим;
Рис. 3 – Персональна вік-сторінка учасника конкурсу
- для організації комунікації учасників передбачено можливість обговорення та коментування за допомогою інструментів медіавікі, електронне листування та створення спільноти (Рис. 4, 5);
- кооперація здійснюється шляхом розміщення матеріалів „конкурсного” проекту у вікі-середовищі (Рис.4) за допомогою шаблонів, розроблених відповідно до визначених номінацій;
- соціалізація в рамках спільноти учасників конкурсу є невимушеною, оскільки якщо мережа добре організована, то теоретично є можливість зайти в неї з будь-якого окремого місця й мати при цьому доступ до всіх інших точок. Ці точки означають людей. А люди означають ресурси такі, як: відомості й дані, доступ до можливостей та інструментів, ресурсів та навичок — творчих, аналітичних, адміністративних, експертних. У зв’язку з цим виникають групи однодумців, виникають думки та ідеї, на яких базуються репутація й престиж. Щоб стати частиною мережі, все, що потрібно, це знати хоча б одну точку доступу до мережі й мати у своєму розпорядженні ресурс (проект, салоган, відео), який можна запропонувати іншим. Якщо мережа ефективна, а ресурси мають цінність, люди погодяться з вами на контакт.
Рис. 4 – Приклад подання проекту у вікі-середовищі та обговорення у спільноті
- Змістове наповнення
У процесі формування мережі та налагодження каналів дисемінації для її учасників було проведено аналіз та добір ресурсів та технологічних рішень, розроблено шаблони, інструкції та настанови, розміщено приклади та корисні посилання й методичні рекомендації, проведено ряд семінарів та консультацій. Але будь-яка спільнота практики, навіть гарно спроектована та технологічно розроблена, не буде ефективною, якщо не буде тематично об’єднана. При доборі тематики для організації спільноти практики організатори конкурсу враховувати навчальні та пізнавальні потреби сучасних учнів (студентів), а також необхідність формування навичок ХХІ століття та ключових компетентностей, зокрема навчальної, дослідницької та комунікативної.
З назви конкурсу зрозуміло, що змістовою складовою дисемінаційного досвіду є ефективне застосування ІКТ у проектній діяльності, оскільки дослідження проектної методики навчання не втратило актуальності і сьогодні. Ідеї Дж. Дьюї (гуманістичного підходу до освіти) знайшли широке поширення й набули популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і їхнього практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів (студентів). Основна теза сучасного розуміння проектної методики зводиться до твердження [1]: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати” − і в сучасних умовах знаходить поширення в багатьох освітніх системах, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.
Багатьма дослідженнями останнього часу було підтверджено, що проектна діяльність виступає як важливий компонент системи продуктивної освіти і являє собою спосіб організації освітніх процесів через активні способи дій (планування, прогнозування, аналіз, синтез), спрямованих на реалізацію особистісно-діяльнісного підходу.
Ґрунтуючись на поняттях технології навчання і проектування, проектну методику слід розглядати як сукупність пошукових, проблемних методів, творчих за самою своєю суттю, що являють собою дидактичний засіб активізації пізнавальної та інтелектуальної діяльності, розвитку креативу й одночасного формування певних особистісних якостей учнів у процесі створення конкретного продукту.
Проектна діяльність – спільна навчально-пізнавальна, творча діяльність учнів (студентів) та педагогів, що має загальну мету, злагоджені методи, способи діяльності, направлена на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність наперед вироблених уявлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення мети і задач проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм і організація діяльності по реалізації проекту) і реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності. Правильно спроектована та технологічно забезпечена проектна діяльність забезпечує активне залучення до вирішення власних життєвих та професійних завдань, допомагає учням (студентам) та вчителям набути досвід майбутнього висококваліфікованого фахівця, сприяє розвитку індивідуальності та набуттю кожним учасником проектної діяльності навичок ХХІ століття. Тому, проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої діяльності відповідно до вікових і навчальних інтересів учнів (студентів), а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею.
За умовами конкурсу „Успішний проект” (http://wiki.iteach.com.ua/%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%22%D0%A3%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%22) незмінними залишаються дві номінації: успішний навчальний та виховний проект. Інші номінації, так звані номінації року, спонукають учнів до творчості, розширенню власних знань про світ та пошуку інструментів до його вдосконалення. У якості прикладів наведемо номінації, що вводились у різні роки: навчальне відео (http://project.iteach.com.ua/news/?id=35), навчальний блог (2010р.), нові технології Intel очима учнів (http://project.iteach.com.ua/news/?id=49), інтерактивна карта екскурсійного маршруту (2012 р.).
Як показує досвід, не всі вчителі є експертами з організації проектної діяльності. Тому автор статті вважає, що знання типології проектів, які використовуються у мережах або у звичайному навчальному процесі, може надати істотну допомогу координатору проекту (вчителеві, педагогу-організатору тощо) при розробці цих проектів, їхньої структури, при координації діяльності учасників у групах. Існують різні основи для класифікації проектів: за навчальною метою, за провідною галуззю, за основним методом, терміном реалізації [1]. Відповідно до умов подання та критеріїв оцінювання конкурсних проектів найбільш вдалою, на погляд організаторів, є класифікація проектів подана у таблиці 1.
Таблиця 1.
Типи проектів (за Є. Полат)
|
№ |
Типологічна ознака |
Тип проекту |
|
1. |
Домінантна діяльність |
1. Дослідницькі. 2. Пошукові. 3. Творчі. 4. Прикладні (практично орієнтовані). 5. Рольові. 6. Інформаційні. |
|
2. |
Предметно-змістова галузь знань |
1. Монопроект (у межах однієї галузі знань). 2. Міжпредметний проект. |
|
3. |
Характер координації проекту |
1. Безпосередній (жорсткий, гнучкий). 2. Опосередкований (імітує учасника проекту). |
|
4. |
Характер контактів |
1. Серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни. 2. Серед учасників різних країн світу. |
|
5. |
Кількість учасників проекту |
1. Особистісні. 2. Парні. 3. Групові. |
|
6. |
Тривалість виконання проекту |
1. Короткотермінові. 2. Середньої тривалості. 3. Довготривалі. |
Розглянемо різновиди „конкурсних” проектів та їх особливості за виділеними ознаками[4]:
1. Домінантна діяльність - дослідницькі проекти. Такі проекти вимагають добре продуманої структури проекту, позначених цілей, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних і досвідчених робіт, методів обробки результатів. Хоча будь-який проект, що відповідає умовам конкурсу, передбачає самостійне дослідження учнів (студентів), доцільним бачиться уточнення щодо поділу проектів на інформаційні (наприклад, для номінації Нові технології Intel очима учнів) та практико-орієнтовані. При цьому слід зазначити, що поділ є доволі умовним, а наведена у таблиці 1 класифікація - бачення одного з багатьох науковців.
Інформаційні проекти спрямовані на збір відомостей про певний об’єкт, проведення аналізу і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичної корекції по ходу роботи над проектом. Структура такого проекту може бути визначена у такий спосіб:
- мета проекту – результат (стаття, реферат, доповідь, відеоматеріали та ін.);
- предмет інформаційного пошуку – поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів – аналітична робота над зібраними фактами – висновки – коректування первісного напрямку (якщо потрібно) – подальший пошук інформації з уточнених напрямків – аналіз нових фактів – узагальнення – висновки і т.і. до одержання даних, що задовольняють всіх учасників проекту, – висновок, оформлення результатів (обговорення, редагування, презентація, зовнішня оцінка). Результатом такого проекту може бути створення сайта, блогу, навчального відео, вікі-статті тощо.
Практико-орієнтовані проекти відрізняє чітко визначений результат діяльності учасників проекту. Причому цей результат обов’язково чітко орієнтований на соціальні інтереси, інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал, соціальна акція тощо).Такий проект вимагає добре продуманої структури, навіть сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чіткі виходи й участь кожного в оформленні кінцевого продукту. Тут особливо важлива ефективна організація координаційної роботи в плані поетапних обговорень, коректування спільних і індивідуальних зусиль, в організації презентації отриманих результатів і можливих способів їхнього впровадження в практику, організація систематичної зовнішньої оцінки проекту.
2. Предметно-змістова галузь знань – міжпредметний проект. Разом із тим, можна виділити такі типи проектів:
- Літературно-творчі - діти різних вікових груп, різних шкіл, міст, країн, соціальних шарів, культурного розвитку тощо поєднуються в бажанні досліджувати й творити.
- Природничо-наукові - мають чітко визначене дослідницьке завдання, наприклад, дослідження стану лісів у даній місцевості й здійснення заходів щодо їхньої охорони.
- Екологічні проекти - вимагають залучення дослідницьких, наукових методів, інтегрованого знання з різних областей. Частіше вони бувають практико- орієнтованими одночасно (кислотні дощі; флора й фауна наших лісів; пам’ятники історії й архітектури; безпритульні свійські тварини в місті та ін.).
- Культурологічні проекти пов’язані з історією й традиціями різних країн. Без культурологічних знань дуже важко буває працювати в спільних міжнародних проектах, тому що необхідно добре розбиратися в особливостях національних і культурних традицій партнерів, їхньому фольклорі. Культурологічні (країнознавчі) проекти припускають розвиток мовних умінь і навичок допомогою організації міжкультурного спілкування з метою ознайомлення з культурою, історією, етнографією, географією, економікою, політикою, державним устроєм країн партнерів, мистецтвом, літературою, архітектурою, традиціями й побутом народів тощо. З погляду змісту культурологічні проекти поділяють на:
- історико-географічні, присвячені історії країни, міста, місцевості, географії країни, міста, місцевості;
- етнографічні, націлені на вивчення традицій і побуту народів, народної творчості, етнічного складу народу, що проживає на даній території, національних особливостей культури різних народів тощо;
- політичні, що мають за мету ознайомлення з державним устроєм країн, з політичними партіями й громадськими організаціями, із засобами масової інформації і їхнім впливом на державну політику, із законодавством країни тощо;
- присвячені проблемам мистецтва, літератури, архітектури, культури країни;
- економічні, присвячені проблемам фінансової й грошової системи, оподатковування тощо.
Не применшуючи важливості проектів останньої групи слід зауважити, що вибір культурологічного типу проекту для подання на конкурс нерідко зменшує шанси його учасників на перемогу, оскільки реалізація зводиться до пошуку відомостей та опису, наприклад, культурних традицій однієї країни чи місцевості, й не містить реального дослідження та значущих, представлених у матеріальній формі, результатів, які можна було б поширити.
3. Характер координації:
явна координація. У таких проектах координатор ненав’язливо направляє роботу учасників, організує, у разі потреби, окремі етапи проекту, діяльність окремих його учасників (наприклад, якщо потрібно домовитися про зустріч з офіційними особами, провести анкетування, інтерв’ю з фахівцями, зібрати репрезентативні дані тощо). Явна координація є доцільною для учнів молодшого та середнього шкільного віку, або старшокласників, які вперше беруть участь у проектній діяльності.
прихована координація. У таких проектах координатор виступає як повноправний учасник проекту. Наприклад, у ролі прихованого координатора економічного проекту для старшокласників виступав британський бізнесмен, яки підказував ефективні рішення конкретних фінансових, торговельних, інших угод, чи, наприклад, для дослідження деяких історичних фактів у проект був уведений професійний археолог, що, виступаючи в ролі некваліфікованого фахівця, направляв “експедиції”.
Що стосується таких ознак, як характер контактів, тривалість проекту й кількість учасників проекту, то вони не мають самостійної цінності й повністю залежать від типів проектів.
Вибір типу проекту, тематики, форм та інструментів його реалізації залишається за вчителями та їх учнями. Але, оптимальний результат реалізації проектної діяльності у процесі формування компетентностей учнів можна досягнути лише за виконання наступних умов:
1. Проектна діяльність повинна розглядатися як одна з провідних технологій у процесі інтерактивного навчання.
2. Необхідно забезпечити систему засобів проектної діяльності учнів, враховуючи сензитивні періоди їх розвитку.
3. Учнівські проекти повинні виконуватися не лише в школі та вдома, вони мають стати системоутворювальною складовою соціальної практики учнів.
4. Інтегровані проекти, в яких беруть участь групи учнів, мають, як правило, міжпредметний характер, тому повинні супроводжуватися не одним вчителем, а командою вчителів, які викладають відповідні предмети.
5. Бажано, аби учнівський проект корелювався з навчальною програмою та навчальним планом, індивідуальним навчальним планом учня. Але не варто, в межах розумного, обмежувати творчий пошук та пізнавальний інтерес учня.
6. Кожен учень повинен мати право на участь у проекті. Проектна діяльність має добровільний характер.
7. Участь в певних проектах має передбачатися в портфоліо учнів.
І. Єрмаков визначає наступний орієнтовний план реалізації навчальних проектів у процесі розвитку життєвої компетентності учня 12-річної середньої школи. План передбачає реалізацію наступних різновидів навчальних проектів [2][5]:
1. Творчі проекти – пов’язані з проектуванням та втіленням інноваційних ідей (в галузі техніки та мистецтв, навчальних і соціальних процесах, пов’язаних з життєдіяльністю громади, школи, учнів).
2. Ігрові проекти – це навчальні проекти, пов’язані з організацією та розвитком ігрової діяльності школярів. Вони можуть здійснюватися у сфері спорту, рольових, інтелектуальних ігор тощо.
3. Пізнавальні проекти – проекти, пов’язані з пізнанням певних природних та соціальних процесів і явищ в польових умовах, що передбачено змістом освіти.
4. Дослідницькі проекти – спрямовані на формування в учнів вмінь та навичок науково-дослідної діяльності, навчальну імітацію елементів дослідницької діяльності вчених у процесі навчання.
5. Культурологічні проекти – пов’язані з вивченням та відродженням звичаїв та традицій української культури, дослідженням її історії; вивченням культур інших народів.
6. Інформаційні проекти – покликані сформувати інформаційну культуру учнів, сприяти практичному застосуванню та перевірці навичок роботи з інформаційною технікою, інформаційною мережею Інтернет. Окремими різновидами інформаційних проектів можуть бути проекти, пов’язані з вивченням архівних джерел, роботою з текстами тощо.
7. Екологічні проекти – спрямовані на вивчення стану довкілля, усунення чинників забруднення навколишнього середовища, формування в учнів дбайливого ставлення до природи.
8. Економічні проекти – покликані підвищити економічну культуру учнів, розширити їх уявлення про структуру та функціонування економіки, основні ринкові механізми.
9. Проекти милосердя – пов’язані з практичними діями щодо надання допомоги соціальне незахищеним верствам населення (сиротам, “дітям вулиці”, інвалідам, самотнім людям похилого віку). Проект милосердя можна організувати в межах самої школи – організація шкільної соціальної служби, волонтерська допомога учням з обмеженими функціональними можливостями тощо.
10. Практико зорієнтовані проекти – проекти, які передбачають вироблення конкретних проектних продуктів (ідеальних (інформація) або матеріальних об’єктів), які характеризують ступінь сформованої функціональної грамотності учня.
11. Проекти самоосвіти, самовиховання – зорієнтовані на самостійне оволодіння учнями певними темами, самостійне формування певних навичок.
12. Соціальні проекти – пов’язані з соціальною практикою, формуванням та конструктивним проявом соціальної активності учнів.
13. Гуманітарні проекти – учнівські проекти, пов’язані з вивченням людини та суспільства, формуванням здатностей та навичок, пов’язаних із соціальною компетенцією.
14. Профільні проекти – проекти старшої школи, які спрямовані на вивчення та осмислення специфіки майбутньої професійної діяльності, її моделювання, виконання її елементів у проектній діяльності.
15. Інтегровані проекти – пов’язані з реалізацію проектних цілей в кількох вищеназваних сферах проектної діяльності учнів.
16. Життєвий проект – який характеризує ступінь оволодіння учнем мистецтвом визначення та свідомого і творчого здійснення власного життя, є інтегрованим показником розвитку життєтворчої компетенції.
Відповідно до умов конкурсу, а також згідно вимог до організації ефективного проекту необхідно:
1. Наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку.
2. Визначення основних етапів проекту та створення алгоритму їх реалізації.
3. Наявність та ефективне застосування методів та інструментів формуючого оцінювання.
4. Самостійна діяльність учасників. Вона може бути груповою, парною чи індивідуальною.
5. Використання дослідницьких методів.
6. Структурування змістової частини проекту із зазначенням поетапних результатів.
7. Представлення результатів діяльності – кінцевий, значущий для учнів продукт.
8. Рефлексія діяльності та результатів.
Побудована у такий спосіб послідовність виконання проекту здатна забезпечити високий ступінь управління власною пізнавальною та інтелектуальною діяльністю, що позитивно впливає на формування компетентностей учнів (студентів). Про останнє переконливо свідчать відгуки учасників конкурсу. А зовнішні експерти впевнені, що участь у проектній діяльності, організація спільноти практики ще у шкільному віці – це перші кроки до наукової комунікації та досліджень у майбутньому; неоціненний досвід електронної взаємодії, освіти та підвищення кваліфікації. Оскільки використання технологій Web 2.0 і умови, що сприяють співпраці, надають змогу колегам-ученим створювати спільні наукові проекти та програми, обмінюватися досвідом викладачам, студентам, читати лекції провідним зарубіжним професорам у режимі он-лайн, організовувати міжнародні наукові конференції, семінари, симпозіуми та брати участь спільних проектах тощо.
Дослідження Інтернету як нового засобу науково-комунікаційної діяльності лише розпочинаються, а сучасні вимоги до України актуалізують необхідність подальшого створення відкритих співтовариств, місць з відкритим обміном інформацією. Дисемінація педагогічного досвіду застосування проектної діяльності та організація спільноти практики, започаткована корпорацією Intel у межах проведення конкурсу „Успішний проект”, може стати майданчиком для майбутніх науковців, розробників, успішних громадян суспільства знань.
Літертура:
-
Єремізіна Л.О. Метод проектів як засіб реалізації дослідницьких практичних та творчих завдань освіти. [Электронный ресурс]: Режим доступу: www.makemc.pp.ua/doc/eremizina/13.doc . — Назва з екрану.
-
Єрмаков І., Пузіков Д. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи. – Запоріжжя, 2005.
-
П. Мішакіна Нові тенденції організації науково-комунікаційної діяльності в Інтернеті. [Электронный ресурс]: Вісник Харківської державної академії культури // Збірник наукових праць за заг. Редакцією В.М. Шейка. – Випуск 36. – 2012р. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/.../36-2-20.pdf . — Назва з екрану.
-
Э.Э. Сыманюк Диссеминация в образовании как условие преодоления консервативного педагогического опыта. [Электронный ресурс]: Педагогическое образование в России. —2011. — №5. — Режим доступа: http://journals.uspu.ru/i/inst/ped/ped16/ped_6.pdf. —Заголовок с экрана.
-
Навички ХХІ століття [Електронний ресурс]: Intel® Навчання для майбутнього. Режим доступу: http://wiki.iteach.com.ua/%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%A5%D0%A5%D0%86_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F. — Назва з екрану.
-
Офіційний сайт конкурсу «Успішний проект» [Електронний ресурс]: Intel® Навчання для майбутнього. Режим доступу: http://project.iteach.com.ua/. — Назва з екрану.
-
7. Granovetter M. (1983) The Strength of Weak Ties: A Network Theory Revisited. Sociological Theory. — P. 201–233.
[1] У статті розглядаються питання організації конкурсу «Успішний проект» як пропедевтики наукової комунікації
[2] Наведено ресурси реалізації каналів дисемінації на прикладі офіційного сайту програми Intel® Навчання для майбутнього
[3] Історія конкурсу, який було започатковано у 2007 році, сама по собі є прикладом дисемінації
[4] Наведена типологія не є догмою, можливе поєднання різних типів відповідно до поставленої мети та способу організації
[5] Хоча подані відомості не мають прямого відношення до теми статті, автор вважає за потрібне ознайомити читачів зважаючи на їх користь для організації навчально-виховного процесу сучасної школи
